"Син Люцифера" — 34-річний закарпатець Вася

Те, що доведеться повертатися в тюрму, не страшить цього худорлявого, маленького на зріст чоловічка, який охоче розповідає про свої пригоди на волі. Він не звик до життя по інший бік грат. Вася звільнився з тюрми у квітні минулого року. Увесь цей час зек з 20-річним стажем намагався навчитися жити по-іншому. Пробував влаштуватися на роботу, але «зонівські університети» відлякували роботодавців. Подався у Краснодар на заробітки, працював на обрізанні дерев, на фермі, потім на будівництві. Після того, як його «кинув» хазяїн і не заплатив – повернувся в Україну.

– Я тут нікому не потрібен, – каже Вася, – ні батьків, ні рідні, ні друзів... Жити нема де, хочеться їсти, а заробити нема як.

Але вже за якусь хвилину багата уява начитаного за тюремні роки Васі малює розповідь про батька контр-адмірала, який без ніг доживає старість у будинку престарілих, і про високопоставлену тітку Марію, яка забула про нього.

Насправді ж чоловік родом із Закарпаття. Батьки його рано повмирали, і хлопець змалку скуштував гіркого інтернатівського хліба. У 14 років обікрав магазин і потрапив на 4 роки на зону для неповнолітніх злочинців. Звільнившись, побув на волі аж... 20 хвилин! Бо як тільки за хлопцем зачинилися важкі тюремні двері, добрів до найближчого магазину, розбив вітрину та взяв пляшку горілки. Отак, відсвяткувавши волю, невдаха знову опинився за гратами.

– А потім пішло-поїхало, – каже Вася, але вже без жалю, а навіть із задоволенням. – Маю 6 судимостей. За ці роки навчився класно робити ножі, шкатулки. В тюрмі я краще живу, ніж на волі. А тут, де жити – під небом? Хто допоможе? Директор центру соціальної адаптації хіба щось пообіцяє чи голова сільради?.. – Взимку по вокзалах, по посадках ночував.

Васю затримали минулого тижня «на гарячому», коли він саме спакував валізи з церковним начинням у соборі Олександра Невського. Він і не сподівався, що на нього тут чекала міліція у засідці.

За словами старшого оперуповноваженого карного розшуку Жмеринського РВ Олександра Кожуховського, під час затримання зловмисник намагався продемонструвати навички рукопашного бою. Перед цим він «обчистив» 5 храмів у Жмеринці. Виносив все, що мало якусь цінність, та пожертвувані прихожанами гроші. Не брав хіба що великих громіздких ікон. А освячені маленькі іконки, срібні ланцюжки з хрестиками добре купували в електричках. Викрадене церковне добро встиг продати. Коли йшов на чергову крадіжку, мав при собі сокиру та молоток, аби з допомогою цих нехитрих знарядь відчинити двері чи розбити вікно.

У католицькому храмі йому не пощастило – коли він серед ночі відчинив двері, зламавши замок, то потрапив... на нічну молитву. Тож крадію довелося продемонструвати, як він вміє швидко бігати.

Вася не боїться гріха, бо нехрещений. А ще має свого «бога», називаючи себе «сином Люцифера»:

– Я коли вийшов із зони, прийшов до одного священика, попросив на хліб, але він мені сказав прийти завтра, бо сьогодні нічого немає. То я прийшов вночі, відкрив двері сокирою, забрав гроші і «Кагор». Нормально тоді пожив, накупив їжі. Я покарання не боюсь, їх всіх ненавиджу, а все, що зробив – то моє...

Озлоблений на жорстокість цього світу чоловік, темна душа якого заблукала у тюремних коридорах, аби відомстити за себе та позбиткуватися над святістю храму, після однієї з крадіжок справив там природну потребу...

Попри те, що накоїв цей чоловік, коли оперативники затримували його у соборі Олександра Невського, настоятель храму отець Ярослав одягнув йому шапку і запропонував дещо взяти поїсти:

– Жаль цього чоловіка, який з 14 років, після дитбудинку пробув у тюрмі. Людина стає там жорстокою, і не можна її судити, бо людської любові до нього не було ніколи...

У Васі підростає син. Як і колись батько, в інтернаті...

Теги:

4 Коментувати

Ділитись

На головну

Додати в закладки

Версія для друку

Переслати